Страница 17

— Ваше щастя, що я, крім усього, ще й гарний поет і мені вдалося так добре підібрати риму до тра-ля-ля…

Карузо приїхав на декілька спектаклів до Парижа. Після першого виступу співак застудився і не зміг співати. Директор опери почав обурюватися:

— Ну, що мені робити? Не розумію, як ви могли застудитись.

— Не розумієте? Я поясню, — відрубав співак.

— По-перше, зала була розігріта ентузіазмом публіки, потім почалась буря овацій, і, нарешті, холодний прийом у критиків! Хіба цього не досить?

— Жодна людина не знаменита так, як їй це здасться, — сказав великий Карузо.

Якось машина його поламалась, і він був змушений зупинитися в одного фермера. Коли співак назвав себе, фермер зірвався з місця, потис Карузо руку й схвильовано промовив:

— Чи міг я коли-небудь подумати, що побачу на своїй маленькій кухні великого мандрівника Робінзона Карузо!

Відомий радянський музикознавець Б. Яворський розповідав про цікавий епізод, який засвідчує феноменальну пам'ять С. Рахманінова.

Якось до Танєєва прийшов Глазунов. Глазунову продемонстрували досягнення московських музикантів, а потім попросили, щоб він виконав щось із свого. Глазунов відповів, що з поваги до Сергія Івановича він спробує зіграти що-небудь новеньке і запропонував ось тільки написану ним першу частину Шостої симфонії, якої він ще нікому не показував…

Сергій Іванович вийшов, замкнув усі двері, потім повернувся і попросив Глазунова розпочинати. Глазунов виконав першу частину, після цього почались розмови, о6говорення.

Минув деякий час. І раптом Сергій Іванович сказав:

— Ох, я ж позачиняв усі двері,— а може хтось прийшов.

Він вийшов і через хвильку повернувся з Рахманіновим.

— Дозвольте познайомити вас з моїм учнем.

Відрекомендувавши Рахманінова, він сказав, що це дуже талановитий композитор і також нещодавно створив симфонію.

Рахманінов сів до рояля і заграв… першу частину Шостої симфонії Глазунова. Здивований Глазунов запитав:

— Де ви з нею познайомилися? Я ж її нікому не показував!

Танєєв посміхнувся:

— У моїй спальні. Я його там замкнув.

Одному з розпорядників студентського концерту доручили запросити відомого артиста Мамонт Дальського. Toй дав згоду. Другого дня студент одяг сурдут, найняв величезну карету й під’їхав до готелю, де жив знаменитий трагік.

Але той сидів напівроздягнений, похмурий.

— Не поїду, — сказав він захриплим голосом.

Студент засмутився. Дальський заспокоїв:

— Та ви не журіться, юначе, замість себе приятеля пошлю. Чудовий співак. Бас. Та де ж він? Федько!

Увійшов чудній, довготелесий хлопець.

— Федько! Одягайся хутчій! На студентський концерт поїдеш. Заспіваєш там що-небудь.

Співець відмовлявся, та Дальський гримнув на нього. Федько мовчки вийшов, сів у карету. Їхав теж мовчки. Тільки на концерті студент запитав співака:

— А ви хто будете?