Страница 30

— Ні, кілька речей їм довелось повторювати.

— Мабуть, я вже слухала цю оперу — страшенно знайомі декорації!

— Я вчора дивилася «Спартак» у Великому.

— І з ким же він грав?

— Що цікавого було вчора в опері?

— О, дуже багато! Кравчика взяли в міністерство, Марійка пофарбувала волосся, а Губко вчетверте одружується.

— Розмовляйте, будь ласка, тихіше, я нічого не чую.

— Але якщо ми тихіше будемо розмовляти, ви чутимете ще менше.

Одному провінціалові не сподобалася опера, особливо ж — дуети і хори.

— Ви тільки подумайте, — обурювався він, — актори так поспішали спекатися спектаклю, що співали по двоє, а то й усі разом.

— Твій дідусь нездужає, скажи йому щось таке, щоб підбадьорити.

— Дідусю, а ти хотів би, щоб на твоєму похороні грав військовий оркестр?

— Був би я капельмейстером, та мав би його паличку, та була б та паличка більшою…

— Ну, і що б же?

— …порозганяв би я тих співаків, що їхнього й духу не було б.

— Хто співав?

— Ми з батьком.

— А чому так погано?

— Бо батько співав сам.

— Яка ваша професія?

— Я соліст.

— І де співаєте?

— Я не співаю. Я солю капусту, огірки і помідори.

Сусіда просить скрипаля:

— Навчи мого сина грати на скрипці.

— А має він слух?

— Та як гукаю, то чує.

— Підлизується, підіграє наш музгурток своєму начальству: два дні як наш завклубом хворіє на грип, а музиканти вже жалібний марш розучують.

Відвідувач ресторану звертається до музикантів джазу:

— Чи не можна грати повільніше, бо мій колега не встигає швидко їсти.

— Ви хочете навчити сина музики? Але ж він не має слуху.

— Мій син повинен грати, а не слухати музику!

— Навіщо ти записав джазову музику? Адже ти її не терпиш.

— Але ще більше не терплю сусідів!

Півень подав заяву в музичну школу.

— Навіщо тобі вчитися? — питає соловей. — Ти й так добре співаєш.

— Так воно так, але кури вимагають диплома.

— Це твоя пацієнтка? — запитали в лікаря про одну красиву даму.

— Так.

— На що вона скаржиться?

— На ревматизм.

— І що ти їй порадив?