Страница 11

Саломон Самсонович. Ну, як я йому врiзав, цьому хвастуновi?

Африкан Свиридович. Та не кажи, цi коти вже заїбали, я їх усiх вiддав би на мило!

Баба Химка. Вiн, клятий, мишей зовсiм не чiпа. Каже, шо з мишами треба поводитись так, як хочеш, шоб мишi поводились з тобою…

Саломон Самсонович. Ти диви, Толстого читав!

Свирид Опанасович. Топити треба.

Голос з сiней. Не треба.

Входять мишки — Вєра i Надєжда. При першому ж поглядi на них становиться ясно, чому Мурзiк увльокся Толстим. Це здоровеннi тварюки iз частоколом зубiв i великими крилами за плечима. Вєра i Надєжда дуже нагадують страшних птеродактилiв трiасового перiода i ведуть себе соотвєтствєнно.

Вєра. Не треба того ублюдка топить, як трохи пiдросте та зажирiє, ми з Надєю його з'їмо.

Надєжда. Блядь, сука буду!

Надєжда вийма з вуха бичок i розкурює його. Обидвi блядi сидять. розкарячившись, поклавши голi хвости на стола, чухають собi пизди. матюкаються i плюють на пiдлогу.

Африкан Свиридович(сам до себе). Ой-ой-ой! Якi падорви пратiвнi! Ой, як страшно! Ну, я пожалуй, пайду…

Вєра. Сiдєть була команда, блядь!

Африкан Свиридович(сам до себе). Ай! Як страшно! Ви нє пєрєживайтє, я уйду по-англiйськi…

Iз цими словами Африкан Свиридович хоче лiзти в вiкно. Вiн так бздить Вєри i Надєжди, шо, очевидно, хуйово сообража.

Саломон Самсонович. Африкан Свиридович, не тєряйтє чєловєчєскоє лiцо. Хуй їм в рот, тим блядям, лiзьте в дверi!

Вся ця героїчна тiрада пропада даром. Африкан Свиридович, преодолiвши бар'єр пiдвiконня, зника в дикiй природi.

Надєжда. Ну кому це чмо нада? Шо вiн про себе вообража? Я сьоднi так наїлася, шо дивиться на нього не можу!..