Страница 5

Множення в умi, або Плиннiсть часу

Арнольд, людина-крокодил.

Феофан, людина-сiтка.

Борис, людина-пташеня…

Сабур, людина-скамiйка…

Кербабай, людина-дверi.

Максуд, людина-крейда.

Дiя перша.

Плiт. На ньому знаходяться всi вищезгаданi дегенерати. Мимо них проплива середньоросiйський пейзаж так, що здається, нiби плiт пливе. На плоту встановлено iржавого залiзного листа з крейдяним написом: «25,4×16,4», бiля листа стоїть Максуд i множить.

Арнольд(повзе на животi вздовж люта) . Води кругом, твою мать у кишки!

Борис(сидить навкарачках i помахує коротенькими ручками, широко роззявляючи рота) . Поналивало, мабуть.

Феофан(стрибає по плоту неприємними стрибками) . Поналивало, поналивало, салабон!

Сабур(стоячи раком) . Може десь труби прорвало?

Феофан. А тебе хто пита? Раз переїбу, й харош.

Максуд множить. Сабур нiяково мовчить.

Феофан. Що мовчиш? Шо не ясно? Зараз, бачу, Кербабая вiдчинено!

Сабур швидко вiдчиняє Кербабая, який скрипить, i знову становиться раком. Максуд витирате, що помножив.

Арнольд(сiда на Сабура) . I нахуя отой мудак множить? (Показує на Максуда) .