Страница 18

У навчальному процесі педагогічного вузу можна говорити ще про один аспект методу навчання – конструктивно-педагогічний, який полягає в тому, що метод, використовуваний в навчанні студентів, накладається на їхню свідомість (або відкладається у підсвідомості) як деяка, поки що віддалена дидактична модель. Пізніше, коли студент сам стане вчителем, ця модель актуалізується, набуде чіткого усвідомлення і використається педагогом в своїй діяльності. Таким чином, метод навчання, задіюваний викладачем в педагогічному вузі, стає об’ємним, він, немовби, складається з трьох граней: пізнавальної з боку студентів, керуючої з боку викладача і конструктивно-педагогічної у триєдиній взаємодії від викладача через проваджуваний ним метод до студента. Остання грань методу полягає в спонтанному формуванні у студентів дидактичних вмінь самим організовувати цей метод на уроках в школі.

Виходячи з цього, важливо, щоб викладач в навчальній роботі зі студентами відображав або, як ми говоримо, моделював гаму шкільних методів навчання; це моделювання повинно мати акцентуючий, цілеспрямований характер з тим, щоб той чи інший вид діяльності досягав не лише навчально-пізнавальних чи розвивальних цілей, але й засвоювався тими, що вчаться, з методичною метою для майбутньої діяльності.

Активне засвоєння знань досягається завдяки позитивній мотивації учіння. А на мотивацію учіння впливає в значній мірі різноманітність прийомів навчальної роботи в рамках одного методу і вміння вчителя варіювати самі методи навчання.

При виборі методів навчання на практичних заняттях, таким чином, викладач мав би керуватися двома дуже важливими з педагогічного погляду положеннями: 1) моделювати в навчально-педагогічній діяльності відповідні прийоми, методи і форми навчання математиці у школі; 2) дбати про різноманітність цих прийомів, методів і форм.

Серед багатьох актуальних задач вищої педагогічної школи проблема формування професійної самостійності спеціалістів має дуже важливе значення.

Професійна самостійність педагога – це складне якісне утворення, яке проявляється в таких здатностях його, як спостережливість, зосередженість уваги, мобілізація просторових і кількісних уявлень, сила і гострота інтуїції, математичне мислення, вміння застосовувати знання в конкретних умовах, дидактичні вміння, ініціатива і винахідливість, самоаналіз і критичне ставлення до результатів своєї роботи.

Розвиток самостійності майбутніх спеціалістів відбувається в рамках відповідних форм і методів навчання. Всі перелічені вище здатності формуються преш за все на практичних заняттях. Звідси випливає, що роль практичних занять у розвитку професійної самостійності студентів досить велика. Слід пам’ятати, зрештою, що спеціаліст створюється лише в процесі його власної діяльності, а зусилля викладачів повинні бути спрямовані перш за все на організацію цієї діяльності і управління нею. Можна стверджувати, що для формування і розвитку професійної самостійності студентів найбільш відповідним методом навчання на практичних заняттях є метод самостійних робіт.

Самостійна робота студентів складається з двох частин: позааудиторної самостійної роботи (ПСР), яка мала б бути найважливішою складовою навчального процесу у педагогічному вузі, і самостійної роботи, яка виконується на практичних заняттях (аудиторна самостійна робота або АСР) під керівництвом викладача.

Під самостійною роботою студента на практичному занятті будемо розуміти таку організацію навчання, при якій студенти в основному самостійно працюють над розв’язанням проблем, поставлених викладачем у відповідний час заняття.

При організації аудиторних самостійних робіт переслідуються цілі: 1) розвиток логічного математичного, зокрема, алгоритмічного і творчого, мислення студентів; 2) формування вмінь опрацьовувати математичні джерела, складати плани і опорні конспекти по лекційних темах, розв’язувати різноманітні математичні задачі навчального характеру; 3) самостійно здобувати знання, проводити певні дослідження; 4) формування таких якостей особистості тих, що вчаться, як працелюбність, активність, самостійність; 5) прищеплення студентам деяких професійно значущих вмінь загальнопедагогічної і конкретнометодичної діяльності.

Система аудиторних самостійних робіт з математики у педвузі, розрахована на всі роки навчання, могла б сприяти формуванню не лише спеціальних математичних вмінь (опрацьовувати теоретичний матеріал, розв’язувати задачі, створювати типові задачі), але й відповідних педагогічно-методичних вмінь (виробляти прийоми викладу матеріалу, доступно пояснювати, організовувати самостійну роботу тощо).

З вищесказаного випливають такі вимоги до проведення аудиторних самостійних робіт.

АСР має навчальний і розвивально-пізнавальний, а не контролюючий характер.

При плануванні і організації АСР враховуються моменти формування у студентів деяких професійно-методичних вмінь, на основі моделювання педагогічної діяльності вчителя викладачем вузу.