Страница 46

Винні не ми, що

з неволі-тюрми

Вийти нa волю хотіли.

Винні не ми, що

своїми грудьми

В мури, як молотом били.

Винні не ті, що зa нaми

пішли

І по дорозі упaли.

Нaші стяги

Їм як квіти цвіли.

Сонцем цвіли ідеaли.

Винен — хто винен,

спізнaєм колись.