Страница 15

Перед показом Ян чесно попередив, що фільми можуть викликати епілептичний напад, і якщо хтось схильний, то краще піти. Слава богу, нападів не було. А ще він сказав, що це скоріше ваші фільми, а не мої, і кожен побачить у них те, що хоче, або те, що не хоче бачити.

Картинки йшли з традиційної кіноплівки й поєднувалися з електронним звуковим рядом. Очам було не дуже приємно. І якби в когось стався перший у житті епілептичний напад, я б зовсім не здивувався.

Була на показі й Карін, із якою ми знайомі багато років. Ще в дев’яностих вона була дівчиною мого друга, красунею, а зараз трохи здала. Час дуже жорстокий до жінок, і це несправедливо.

Пляшку горілки, яку я привіз Алексу, він подарував дівчині — вона закінчила тут роботу над якимось арт-проєктом і в неї зараз good-bye party. Може, він їй вдячний за щось. Або не любить горілки. Хоча я думав, він відкладе її на Новий рік, бо наша горілка цінується в цих краях.

У перерві між фільмами всі вийшли пити пиво на перекурі. До мене підійшов п’яний у дупу дідок — чи то бомж, чи то ненормальний. Попросив прикурити, вдалося йому це дуже важко. Після чого як подяку сказав мені:

— Ти — хтось, ти не він, — і вказав пальцем на словака, що стояв поруч. — А ти легенда.

Сміялися.

Алекс розповів, що в нього за все життя вкрали сім велосипедів:

— Я думаю, це нормально. Я старий, і сім вкрадених велосипедів — це ок для такого віку.

— Ти їх, напевно, продаєш, щоб купити новий, а кажеш, що вкрали, — пожартував один хлопець.

А я думаю, сім це реально дохрєна. У мене, якщо рахувати з дитячими, вкрали всього три.

Після другого фільму всі вивалили на вулицю. Чесно кажучи, третього фільму я б уже не витримав. Проєкт цікавий, але одного разу вистачило. Іноді ти за один присіст настільки врубаєшся в тему й суть явища, що повертатися до цього вже немає сенсу.

Карін стояла неподалік, і я хотів підійти поговорити, але помітив, що вона плаче, а Алекс її втішає. Тому в мене не було іншого виходу, як піти в бар Beervana тут поряд.

Взяв боровічку (типу джину) й пиво Čerňan. Не встиг і пів келиха випити, як прийшли Карін з Алексом. Схоже, він уміє втішати жінок. Треба буде запитати рецепт.

Приєдналася ще пара їхніх друзів, Мілан і Барбі. Вони розповіли, що познайомилися вранці після п’янки, коли прокинулися в одному ліжку. Ні він, ні вона імен одне одного не пам’ятали. У Барбі був такий бодун, що як він її не переконував, вона вважала його галюцинацією. Але потім Мілан приніс їй пива з холодильника, вона похмелилася й тільки тоді повірила йому. З того дня вони разом.

По темі бодуна я розповів історію. Давно, коли я ще читав газети, в одній прочитав рецепти від бодуна. І про всяк випадок вирізав замітку й наклеїв на внутрішній бік дверей шафи. Ну й одного разу прокинувся в такому стані, що зрозумів: от зараз саме той випадок, коли треба почитати рецепти. А там їх було десь шість.

Перший не підходить, другий теж ні, коротше, у якомусь читаю: треба випити шість сирих совиних яєць. Типу якісь стародавні греки чи римляни так лікувалися. Ок, думаю, піду гляну. Відкриваю холодильник і рахую. Бля, а там усього п’ять яєць. Я реально завис і глибоко задумався на дві хвилини: випити хоч п’ять яєць чи це все одно не допоможе, бо в рецепті шість. Задумався й про те, як не пощастило мені з яйцями, яка підла штука алкоголь і за що мені це все. І тільки за п’ять хвилин роздумів над відчиненим холодильником до мене дійшло, що там не совині яйця, а курячі.