Страница 18

— Мм, а давай пів дороги ти, пів дороги я? — пропонує вона.

— Давай, — каже Томаш і замовляє безалкогольне.

Не знаю, як складеться наша подорож, тому, коли ми закінчили, про всяк випадок беру ще три пива з собою.

— Може, візьми щось інше? — каже Томаш. — Через пиво нам прийдеться часто зупинятися.

Я сміюся й погоджуюся. Пиво хай залишається як сувенір, але беру ще пляшку боровічки.

Їдемо. Я дивлюся на темні поля за вікном, п’ю й прикидую: завтра 31 грудня — що робити? Є пара тупих ідей, але безтурботне серце підказує мені, що зараз немає сенсу про це думати. Та й, власне, що таке новорічна ніч? Така ж ніч, як і інші зимові ночі, просто щодо цієї в нас завищені очікування, але про них ти кожен раз забуваєш уже через хвилину після 12 години.

Ну й новорічний час пролітає дуже швидко — от тільки що ти вперше задумався, чого б покласти собі на тарілку, і тут бац — хтось кричить, що ми забули випити за центральноєвропейський Новий рік, а потім гоп — і через ікс хвилин танців розумієш, що половина компанії вже кудись зникла, після чого ще щось п’єш і раптом прокидаєшся в обід першого числа. А якщо повезло — у власному ліжку.

Після чергового ковтка якось автоматично простягаю Нікі пляшку — вона автоматично бере, але Томаш помічає і майже кричить:

— Нікі, будь ласка!

Після цього в них зав’язується суперечка, через скільки кілометрів вони мають помінятися місцями. Знаю, що це по-свинськи й безсовісно, але я сміюся.

…

Нікі за кермом, у пляшці вже небагато, Томаш постійно робить музику голосніше, а вона просить тихіше. Я щасливий, бо кордон уже недалеко, а в Томаша на плейлісті є навіть Rage Against the Machine і Cypress Hill.

— Томаш, як прекрасно, що я поїхав з вами! — перекрикую децибели. — У мене вже таке відчуття, ніби Новий рік. А може, відсвяткуємо його вже сьогодні?

— Ахаха, ні, потерпи ще трохи.

— А я б не проти.

— Ну ок, давай зупинимося й купимо ще одну пляшку боровічки й прикинемося, що через пару годин Новий рік.