Страница 24

— То геть не важко. Всі за цим столом торкаються Владиних ніг. Вона тими ногами може, не встаючи, взяти медовик із балкона, — перебив Северин, який наполегливо вболівав за Арфу.

Назара неймовірно тішила ситуація, в яку він випадково втрапив. Не лише увага, але й різноманіття вибору. Хочеш поговорити про інвестиції — іди до Северина, хочеш про організацію масштабних івентів в Україні — до Влади, про викладання журналістики в університеті — до мене, про насіння та врожай томатів на Херсонщині — до Морквинки, про проводки та закриття періоду — до Люди. Хочеш їсти — будь-що знайдеш на столі чи на балконі. Хочеш побути в тиші — не вийде.

Молодого чоловіка смикав кожен по черзі. Якщо дівчата хапали його увагу задля самореклами, то Пархоменки, ми та Шевченки намагалися дізнатись щось більше про самого юнака. Чи не маньяк? Чи не аб’юзер? Чи не альфонс? Коли ринкова оцінка товару була зроблена, я подивилася на годинник і злякалася. Вже була 5:30 ранку!

— Любий, нам уже через двадцять чотири години необхідно прокидатися на роботу, а ми ще не вмикали плейліст! — гепнула келихом по столу й урочисто заявила: — А зараз — танці!

Усіх ніби струмом ударило. На малесенькому синьому тканому килимку, якого ми приволокли з Карпат, опинилося дев’ятеро людей, не враховуючи Діанчин бонус.

Розпочали Монатіком, а Таяна продовжила. Заміжнім стало тісно на танцювальному майданчику. Я зробила гарячі напої, принесла торти з балкона. За столом сиділи лише всі незацікавлені в Назарі люди. Перед тим як узятися за солодке, я тихенько сказала:

— Усім смачного та гарного перегляду, — і увімкнула «Твої гріхи» Тіни Кароль.

Ми хотіли зрозуміти до того, як розійдемося по домівках, хто ж забере ті долари, які поставили на дівчат із Назаром. По тому, кого мав би обрати хлопчина, все повинно було стати зрозуміло.

І лишень я відкрила рот, щоб заштовхати шмат наполеона, Назар підійшов до мене зі словами:

— Хочу цим танцем подякувати господині за чудовий прийом.

— Ото чортяка, — пробурмотів Северин. — Вирішив нас помучити. П’ятірочка за кмітливість.

О 7:30 ранку Шевченки поїхали, а несімейні ще танцювали. О 8:00 Пархоменки попрощалися з усіма. Несімейні ще танцювали. О 8:30, перебиваючи «Латексфауну», я нагадала, що нам із Северином завтра на роботу.

Несімейні ще б танцювали, але музика вже не грала. Дівчата тяжко дихали, їхні розпашілі тіла були виснажені, але до останнього не здавалися. Назарові вилиці були вкриті краплями поту. Хлопцеві треба було визначатися. За вікном стояв новий день.

— Так, може, ми тобі допоможемо зі столу прибрати та помити посуд, — прощебетала Влада.

— Ні! — різко зупинила я її. — Вам уже пора йти.