Страница 23

— У нас же буде два весілля, — сказав він. — Отже, і суконь має бути дві.

Так у мене з’явилася ще одна весільна сукня. Вона була кольору шампань: корсет на широких бретелях був оздоблений французьким мереживом (для такої сукні я вже підібрала біле весільне бюстье з мереживом, у Харкові під час шопінгу), а пишна спідниця з воланами тримала свою форму завдяки спеціальним кільцям. До комплекту входили також мітенки кольору шампань і триярусна фата середньої довжини в тон сукні, краї якої були оздоблені атласною стрічкою її я прикрепила на золотистий вінок у грецькому стилі. Пізніше, для цього весільного образу Міріам подарувала мені свої бежеві туфлі з лакованої шкіри. Колись вона купила їх для себе, але так жодного разу й не взула, оскільки через кісточку на нозі, яка почала збільшуватися, взуття стало для неї незручним. У Харкові я придумала свій весільний образ для другого дня святкування: коротку весільну сукню кольору айворі на тонких бретелях. Для зачіски я підібрала витончену гілочку для волосся, як прикрасу. Пізніше, саме в цьому образі я фотографувалася на Новий 2022 рік разом зі своєю кішкою Алісою ( вона приблудилась до нас під час епідемії Ковіду, мама разом з своїм чоловіком поїхала до Херсону, що б там продати його будинок і викупити той, що вони винаймали у Кривому Розі. Так як в Харкові я залишилась без роботи, в зв'язку з епідемією, мама попросила що б я приїхала у Кривий Ріг, наглядати за домом і за собаками. Поки я гостювала, приблудилась маленька кішечка, біленька з рудими плямами, яку мама вирішила залишити, в я назвала її Аліса. Скоро до нас приблудився і маленький пухнастий рудий котик, який нагадував мені домовеня Кузю, з мультика, тому я так його і назвала. Цікаво, що коли Кузя був маленький, я йому показувала цей мультфільм, і він йому подобався...) Також, стосовно підв'язки: цього разу я вже придбала дві весільні підв’язки — білу та прозору. Прозору планувала залишити собі на згадку про цей особливий день, а білу, більш тоненьку, яку одягають трохи вище коліна, — для традиційного весільного обряду. За традицією наприкінці святкування наречений знімає підв’язку з ноги нареченої та кидає її своїм неодруженим друзям. Вважається, що той, хто впіймає підв’язку, стане наступним серед присутніх чоловіків, хто одружиться. Цей звичай є своєрідним чоловічим аналогом кидання весільного букета нареченою незаміжнім дівчатам. Весільні канони часто диктують вибір білих чи ніжно-блакитних відтінків для деталей образу нареченої: білий означає чистоту, а блакитний - вірність. Однак, для другого весілля, в Ізраїлі, я вирішила, що буду оригінальною, і вплела у цей особливий день кольори, які мають для мене особливе значення. Моє серце підказало обрати дві абсолютно різні, але однаково заворожуючі підв’язки. Для нас з Артуром я обрала палку червону підв'язку. Вона залишиться нам на таємну згадку як символ нашого безмежного кохання, гарячої природи почуттів та тієї нестримної пристрасті, що запалила б вогонь нашої нової родини. Цей аксесуар прихований від чужих очей і належить лише нам двом. Для традиційного весільного ритуалу, де наречений кидатиме підв'язку своїм неодруженим друзям, я підготувала іншу — чорну з тендітним білим бантиком. Чорний колір додає образу особливої витонченості, вечірньої елегантності та магнетичної загадки. Водночас маленький білий бантик на ній став ніжним відсилом до класичної весільної чистоти та щирості. Я подумала, що такий яскравий контраст під пишною сукнею жемчужного кольору стане ефектним сюрпризом для гостей та сміливим акцентом нашого свята. Мені подобаються такі речі, тому, під час шопінгу у Харкові, я купила не тільки аксесуари, а й весільну білизну, білий халатик для нареченої з ніжного сатину і навіть тапочки з надписом "Bride". Але, цього разу, в мене не було цілі зробити скандал, і, відповідно, я не виставляла себе на показ, тому такі речі мали предназначались виключно для мене і Артура. Мені завжди подобався шопінг, а весільний шопінг, був для мене, чимось, особливим...

Артур також допоміг мені матеріально з виданням моєї книги «Збірка п'єс та оповідань про сучасне життя». Крім того, у той період я працювала над романом «Дорога мама», в якому порушила тему міжнаціонального конфлікту між Туреччиною та Грецією, а також торкнулася інших актуальних проблем сучасності. Головною ж темою роману став конфлікт між батьками та дітьми. Спочатку прототипами Хасана та Алексіс були ми з Артуром. Мені імпонували стосунки та сумісний розвиток тітки Віри з її чоловіком, я також хотіла щоб і у нас з Артуром був сумісний бізнес, тому у романі зробила подібне у Хасана та Алексіс. Також, я спіймала себе нв думці, що за Артура я і в 16 років вийшла заміж, і прожила б з ним все життя гідно, не мішавши стосунки з брудом, мені шкода було що ми не зустрілися з ним раніше... Всі свої фантазії та бажання я втілювала у персонажі Алексіс... Однак після його смерті я змінила своє рішення: переробила зовнішність і частково характери головних героїв, залишивши лише кольори волосся таким самим, якими він був у мене і в Артура у реальному житті. Водночас на обкладинці роману й надалі залишалася наша фотографія, яку Артур колись змонтував, де я у грецькому весільному образі під час модельної фотосесії 1 липня 2016. Він створив цей фотомонтаж уже після еміграції до Ізраїлю, коли дуже сумував за мною...

17 жовтня 2020 року Артуру мало б виповнитися 35 років, але він так і не дожив до цього віку. У квітні його не стало через COVID-19. Артур страждав на астму, тому хвороба виявилася для нього особливо небезпечною. Мені знадобилося три роки, щоб оговтатися від цієї втрати. Я ніколи не думала, що так важко переживатиму смерть чоловіка. Я не була закохана і в Артура, але він подобався мені не лише як чоловік. Я цінувала його як особистість і як людину. Найголовніше — поруч із ним я почувалася спокійно та захищено. Після його смерті я довго не знала, як жити далі й змиритися з тим, що його більше немає. А потім один шок змінився іншим. Після нападу ХАМАС мені зателефонував Давид і повідомив страшну новину: постраждав будинок, у якому жила Міріам зі своєю родиною. Туди ж переїхала дружина Давида, яка на той момент була вагітною. Крім того, до них приїхали Меїр Ізекелійович і Маргарита Ісааківна, щоб допомогти невістці облаштовувати квартиру та придивитись за нею, поки Давид вирішував робочі питання в Єрусалимі. Унаслідок нападу загинула вся родина!