Страница 12

Не забудьте ще українізувати всякі оповіщення, програми, афіші то-що. Тільки дивіться спочатку в Академічний словник. Ось вам треба написати — в середу виступає струнна оркестра... то-що. Ви подивіться в словнику на «О» і побачите: «оркестр — оркестра, банда»... Навіщо вам вибирати «оркестра» — це, ніби по російському. Ви берете друге слово й тоді у вас буде: — виступає струнна банда, диригує відомий у Київі бандит... (не лякайтеся — це означатиме — дирижер). Улаштуйте ще до цього всього цікавий диспут на тему: «Як правильно треба писати — «зідхати» чи «зітхати», «лямпа» чи «лампа», запросіть двох мовознавців (тільки не підпускайте їх близько одно до одного, а якщо трапиться, так і розмиряйте) і у вас у клубі українізація вже як то кажуть — «в шляпе». Ну, а якщо ви, керівник клубу, вже й сами українізувались, то можете сміливо сказати: у мене українізація в сивій шапці.

П.К.

ЛІТНІЙ СПОРТ

Живих коників – у сачок.

ТРЕБА ВСЮДИ ПРИЯТЕЛЯ

Прийшла в церкву стара баба,

Свічок накупила,

Де була яка ікона

Всюди поліпила.

Іще пара остається.

Де їх приліпити?..

— Ага! — каже, — пошукаю

Святого Микити!

Найшла баба і Микиту—

Святий чорта ціпить!..

Баба одну йому ставить,

Другу чорту ліпить...

Бачуть люди й розважають,

Щоб там не ліпила:

— Що ти, бабо, — кажуть, — робиш?

Та ж то вража сила!

Але баба обернулась:

— Не судіте, люди!

Ніхто того не відає,

Де по смерти буде...

Чи у небі, чи у пеклі

Скажуть вікувати;

Треба всюди, добрі люди,

Приятеля мати.

С. Руданський.

РАДЯНСЬКА ГІРЧИЦЯ

Ну, от тепер — срібло. Але мені скажи, —

Казав один непач другому,

— Як так було, що корячись режиму

Оцьому, більшовицькому, новому,

Охоче брали ми нікчемні папірці,

Що, мов тріски, горіли в гаманці?

А другий, підморгнувши хитро оком.

Одмовив: — Ну, а хто підписував позику

І купував «хлібні» та «золоті»?

Приглянься, друже мій, глибоко

В причини ті,

Через які самі собі товчем ми пику.

А щоби роз’яснити краще справу, —

Я покажу тобі один маленький фокус.

Червіння ставлю на заставу,

Коли не доведу тобі. Нівроку?

Отак, в кав’ярні, сидючи за чаєм,

Вели розмову непачі.

Коли — собачка під столом блукає,

Недоїдки й крихти жеручи.

—Цю-цю, цю-цю!.. — собачку кличе другий,

Отой, що пояснить причини бравсь. —

Ну, от якраз і пес тут до послуги.

Скажи, ти бачив, щоби пес гірчицю сам лизав?

Не бачив? Неможливе кажеш?

А я кажу — лизатиме. Ще й як!

— Вся справа в тім — куди намажеш —