Страница 25

— Слухай, парубче, ти тут такого наплів, що нічого не можна второпати!

— А що ви маєте на увазі? — намагаючись стримати хвилювання, запитує викладач. — Може, не подобається моя методика?

— Та яка там методика, на біса вона? Мені потрібно знати, де «рє», де «хва», а ти там щось верзеш…

Виявилося, це був настирливий, свого часу популярний пісняр-«самородок», якого намагалися трохи підучити і спрямувати на шлях істинний.

Українського радянського композитора Андрія Штогаренка якось запитали:

— Ви слухали вчора нову симфонію молодого композитора?

— Так.

— Цікаво, як реагувала публіка, оркестранти?

— Що вам сказати?! Зіграли внічию…

Український радянський композитор Віталій Кирейко розповідав про казуси, які не раз траплялись на його уроках із студентами вокалістами. Деякі юнаки, маючи відмінні природні дані, були слабко підготовлені теоретично. Так, коли одному з них педагог пропонував визначити на слух інтервали, той показував їх… жестами. Терцій — хлопець легенько розводить руки: «Ось так», квінта — вже шириш, а якщо октава, то «ось-ось така а-а»! Дуже переконливо!

Американського скрипаля Ісаака Стерна, що гастролював у Радянському Союзі, запитали:

— Якої ви думки про Давида Ойстраха?

— Безперечно, високої! Це — другий скрипаль у світі.

— А хто ж перший?

— Перший? Перших багато, в кожній країні!

Якось молода харківська композиторка принесла в оркестр свою першу симфонічну партитуру. Чи то з необізнаності, чи від неуважності студентка написала гобою ноти, які неможливо взяти на цьому інструменті: «фа» і «соль» малої октави. Гобоїст глузливо звертається до авторки:

— Маестро, у нас немає клапанів, щоб взяти ці ноти!

— Натисніть на якісь інші,— безапеляційно відповіла дебютантка.

Київський композитор Левко Колодуб зараз з веселою посмішкою згадує хвилину, коли він вперше став за диригентський пульт, щоб виконати свій твір. Але в той час йому було не до сміху! Махнув паличкою раз, другий, третій, — альтист не вступає. В чому справа?

— Мені незрозуміло, чому ви якісь мертві петлі робите, — голосно скаржиться музикант.

Махнув диригент ще раз, другий, третій, — не вступає фаготист.

— В чому справа?

— Маестро, тут у вас багато написано у скрипковому ключі.

— Ну, то що?

— Так взагалі не пишуть… Ну, добре, я виучу скрипковий ключ і потім вам зіграю.

Після репетиції композитор знесилено опустився на стілець, а оркестранти його поздоровили: