Страница 37

— Ну? — перше, що сказав Андрій, щойно Галка витягнула дебелу сумку з їхнього катафалка — сільської маршрутки.

— Все домовлено, не парся, Смичок!

Андрій ухопив сумку, якої обіцяв і пальцем не торкатися, якщо відповідь буде негативною, і подався додому до Галки на крок попереду неї.

— Ей, ти що, образився? Не віриш, чи що? Але є одна проблема, непосильна для тебе.

— Яка? — Андрій ураз став монолітом, який фіг там зрушиш із місця.

— Я не жартую, — відривалася Галка за всі його, Андрієві, тисячі дзвінків посеред дня і посеред ночі, двісті вісім есемесок і одне повідомлення у вайбері.

— Яка? — жилка в нього на скроні пульсувала, і треба було бути хоча б трішки метикованим, щоб утямити, що краще на його питання відповісти.

І Галка була саме така.