Страница 7

ОБДУРИВ

До селянина-українця, що потрапив до Москви й задивився на дзвіницю Івана Великого, підійшов якийсь непевний чоловік:

— Ты на что смотришь?

— Та дивлюсь ото, скільки там тих ґав сидить на дзвіниці.

—Сколько же ты их там видишь??

— Та аж шість.

— За это у нас полагается платить по пятаку за каждую. Давай тридцать копеек.

Нема чого робити, добув селянин з калитки два злотих і віддав, а потім одвернувся й, посміхаючись, каже до себе:

— А все-таки я його здурив: там було не шість гав, а десять аж!

ЖАЛІСЛИВИЙ

Ще й досі трапляються випадки, коли відпускники б’ють лікарів.

(З газет)

– Тов. докторе, пожалійте себе – пошліть мене на курорт.

(«Черв. Перець»)

«ДИНАСТІЯ СКОРОПАДСЬКОГО»

Яка-б ми були нація, коли-б у нас, як у всіх порядних, не було своєї родовитої династії?

Хай ця династія й не сидить на троні, хай вона живе одними споминами про минуле й надіями на майбутнє. Хай вона буде тільки для таємної втіхи старих генералів та дідичівських бабусь і темою для розваги радянських фейлетоністів. Хай так. Але-ж династія потрібна.