Страница 11

— Не знаєте, як звуть дружину?

В цю хвилину до кімнати ввійшла Катерина Сергіївна. Бородін кинувся до неї:

— Катю! Ради бога, як тебе звати?

Якось знатна дама запросила Марка Твена до своєї ложі і протягом усього спектаклю допікала його розмовами. Після вистави вона запропонувала:

— Може, наступного разу ми підемо на «Тоску»?

— О, це було б дуже цікаво! Я ще не чув вас у «Тосці».

Під час концерту одного відомого співака Марк Твен, сміючись, шепнув щось своїй сусідці. Після концерту він зайшов до вбиральні поздоровити артиста з успіхом, але побачив, як в того обличчя аж пересмикнулося.

— Вельмишановний пане, — ледве стримуючи лють, звернувся співак до письменника, — ви погано виховані. Я ніколи по дозволяю собі сміятися, читаючи ваші оповідання!

Один сімдесятирічний музикант, що жадав слави, оголосив про свій намір перейти Ніагарський водоспад по стальному канатові. В призначений день, перед багаточислениими глядачами, котрі мовчки чекали, музикант почав свій перехід. Дійшовши до середини, він зупинився, дістав скрипку і, відчайдушно балансуючи, зіграв етюд. Поміж тих, хто спостерігав це видовище, був свідомий художник Джеймс Уістлер, який промовив:

— Одначе великим музикантом цей дідуган не стане!

Якийсь петербурзький багатій — «покровитель мистецтв», запрошуючи на склянку чаю знаменитого польського скрипаля Генріка Венявського, сказав нібито ненароком:

— Візьміть, до речі, з собою скрипку.

— Щиро дякую вам від імені скрипки, — відповів музикант, — але вона чаю не п'є.

Ще коли Венявський був маловідомим скрипалем, він завітав разом товарищем до одного досить популярного музиканта в попросив подарувати йому візитну картку.

Знаменитість зустріла молодих людей чванькувато і непривітно.

— А картка Ліста у вас уже є?

— Ні,— відповів Венявський.

— А Рубінштейна?

— Також ні.

— Тоді і я не дам вам ніякої картки, — відрізав суворо господар і хотів був вийти з кімнати.

— Пробачте, — ввічливо зупинив його Венявський, — Коли б у нас були візитки Ліста і Рубінштейна, то ми б не зверталися до вас.

Один дужо самовпевнений диригент Паризької опери, розмовляючи із Сен-Сансом, безапеляційно заявив, що використання тромбонів у симфоніях недоречне. Коли Каміль Сен-Санс відповів, що навіть великий Бетхонен використовував тромбони в симфоніях, диригент теж не поліз за словом в кишеню:

— Це так. Але Бетховен вчинив би значно краще, коли б не робив цього.

1888 рік. Прем'єра опери Владислава Желенського «Конрад Валленрод» за одноіменною поемою Міцкевича.

Перед спектаклем до каси підійшов Желенський і попрохав безкоштовний квиток.

— Я автор «Конрада Валленрода».