Страница 70

Час: 02:12

— Де ти його востаннє бачив? — Сірий тягнув велосипед разом із власником, і той, спотикаючись, з усіх сил намагався не впасти. Лисий і Доцент ішли слідом. Хурделило, сніг боляче сік по обличчю, засипав дорогу.

— Ну отам, — захекавшись, показав Коля. — Отуди пішов. Через поле.

Три постаті, розділившись, кинулися у вказаному напрямку.

— Сліди шукайте! — крикнув Сірий і його голос за мить розтанув у шумі вітру. — Надіюсь, ще не встигло замести…

Коля стояв, обпершись на велосипед, і дивився, як троє чоловіків бігали туди-сюди по полю, опустивши голови. Не можна було визначити точно, скільки часу минуло, але мороз проникав усе глибше, заганяючи жала під шкіру. Починало трусити. Коля загорнувся щільніше в пальто й почав пританцьовувати. Раптом один із силуетів зупинився й крикнув щось. Слова було важко зрозуміти, а через шум вітру це видавалося зовсім нереальним. Але старший зрозумів. Удвох вони підбігли до того, хто кричав і разом рушили далі. А за хвилину пролунав ще один вигук, який Коля теж не зрозумів.

— Він живий? — запитав Сірий у Доцента, який саме обтрушував із Кості сніг, і впав поруч на коліна. — Ну?