Страница 71

Час: 02:29

…Перше, що відчув Костя, це тепло. Гаряче, воно обпікало й спирало подих. Ніби суха, літня спека. Потім почав розрізняти обличчя й голоси.

— Диви, очнувся, — це голос Щасливчика. — А ми думали всьо, піздєц Равлику.

— Завались, Вадюха, — це вже Сірий. — Якби ми не встигли, ти в мене всю свою траву жопою б скурив. Додумався, бля…

— А я шо? Він сам попросив…

— Ще раз побачу в тебе косяк, прикладом ноги переламаю, ясно?